"Львів - місто, яким я пишаюсь!" (проза)

Автор: Ірина Павлюк

Мить… Крок за кроком ступаю  по бруківці міста таємничості  і загадковості. Ласкаво сяє сонце,  кидаючи своє проміння  у душу  кожному, хто поспішає по <wbr></wbr>справах  чи просто насолоджується <wbr></wbr>прогулянкою  по древньому Львову.

Дзвенить наповнений трамвай, гомонить навколишній люд, ароматно пробивається із вікон кав’ярні запах справжньої галицької кави. Зустрічають звуками гітари чи акордеона вуличні музиканти, вправно вимальовує на папері художник мальовничі пейзажі околиць. Мудро поглядають постаті скульптур, пам’ятників, дзвінко б’є вода в фонтанах. І вулиця за вулицею веде у свій світ історій, захоплюючих легенд, не схожих між собою.

Якась невідома сила проникає  у серце, наповнюючи його <wbr></wbr>добротою, любов’ю і щирістю. Щирістю в сльозах від щастя, в усмішці на вустах чи просто привітним словом.

Тут переплелось минуле з <wbr></wbr>сучасним, вчорашнє з завтрашнім. Тут завжди  пануватиме, могутній дзвін церков  і віра в Бога, що оберігає нас з небес. Тут розквітатиме дух мистецтва і яскраво гратимуть барви його неперевершеності.

Я захоплююсь тобою, мій <wbr></wbr>Львове, щодня все більше і більше. Я поринаю в океан прекрасних  емоцій, які не можливо описати. Ти – частина мого світобачення, ти – те, що ніколи не забути.

Кожна мить у Львові – особлива, часом не передбачувана. Львів дарує справжнє відчуття захоплення вічністю, це – кольорова сторінка нашого людського життя, якою потрібно пишатись, читаючи книгу своєї долі.