Автор: Христина Чіпак

(Найяскравіше враження. Це те, куди хочеться повернутися знову і знову...)

Саме там, далеко, за кремезною стіною Европейського Союзу, живуть і творять ті, кого ми бачимо на наших екранах чи комп’ютерах, які вже давно висять на наших стінах і цілодобово звучать у наших плеєрах. Абсолютно кожен знайшов для себе кращу групу/кращого вокаліста/ кращого барабанщика/кращого потенційного нареченого і все це ТАМ, шановні, а все що довкола нас – лише жалюгідні плагіати і невдалі клони недоторканих всесвітньовідомих кумирів. Побачити їх наживо – абсолютно нереально. З цим змирилася наша бурхлива свідомість й підсвідомість, але все-таки залишився флюїд, нав’язаної бажанням, рожевої ілюзії. З часом, ти звикаєш до думок про віртуальність живого Тома Йорка чи легендарних Роберта Планта та Іггі Попа. Здається, що все це десь дуже-дуже далеко. Там, де мене немає і ніколи не буде...

Весь текст у рубриці "А що інші?"