Автор: Олександр Візард

Попався мені в руки якось місіонерський листок однієї з Львівських церковних єпархій і там я відзначив для себе таке: «Про що б не йшла мова у різноманітних програмах чи текстах електронних та друкованих засобах масової інформації і не тільки молодіжних, - все обовязково приправляється смішком, насмішкуватим перемелюванням слів чи їхнім змістом, «гостренькими» словечками, під’юджуванням і відвертим знущанням. Слід зауважити, що «смішок» цей особливий: не добру усмішку він має на меті викликати у нас, не розумну іронію він має на увазі, не «сміх крізь сльози» і навіть не вбивчий сарказм, майстерним використанням якого колись пишалися античні філософи. Все частіше застосовується тупий, безглуздий сміх над тим, що на тепер «гламурному» жаргоні називається «прикольно». Кільце в пупок – прикольно. Бабця впала – прикольно. Комуь голову розбили, аж мізки по стінах – прикольно!....

…. Насмішкуватість розповсюдилася всюди – навіть у церковному середовищі(!) Проповідники «високої духовності» «для полегшення сприйняття інформації прихожанами» використовують свої власні «клоунські» здібності для розяснення Слова Божого!...

… Психіатри пояснюють дію сміху на те, з приводу чого він виникає, або на що спрямований так: «… Обєкт, котрий висміюють робиться менш значимим і відношення до нього стає легшим. Сміх одинаково применшує і добро, і зло. Якщо посміятися над чимось хорошим, то воно перестає бути таким і намагатися щось зробити для здійснення чогось доброго – не варто. Якщо сміх скерований на зло, то воно стає маленьким, нешкідливим і зовсім не страшним, а отже таким, що з ним просто не вартує боротися, від нього сторонитися, як це заповідано у Біблії, чи навіть просто остерігатися….»

Багато разів, я задавав собі питання: у чому ж секрет успіху БуБаБістів – Андруховича, Неборака, Ірванця, знаменитого Юзя Обсерватора (він же Юрій Винничук) і найголовніше: «95-го кварталу» на чолі з «неперевершеним» Володимиром Зеленським. І тепер зрозумів! Людині властиво завжди хотіти хліба і видовищ. Хотіти сміятися і радіти більше ніж плакати і страждати. Сидіти перед телевізором і насміхатися з моделі власної держави , яку нам демонструють колишні КВНщики, а найголовніше! – Ніколи не задаватися питанням: І що далі?! Ну посміялися… А далі ж що?

Якщо з «квартальщиками» все ясно – вони замовлення виконують і на непогане життя собі заробляють, то з нашими співвітчизниками та шановними львівянами геть зле. Капіталів не нажили, відомість та злет – тимчасові, бо навіть їдкої іронії і солодкого «львівшького» балаку людям є доста.

Їхня творчість є заради самої творчості! Це те саме, що молитва заради молитви чи секс заради оргазму. Якщо творчість не змінює людину і її оточення, якщо молитва не покликана змінити дійсність на краще, тоді двоє закоханих, які хочуть мати потомство, не повинні вступати у статевий зв'язок, сісти один проти одного і зайнятися самовдоволенням статевого потягу… Зрозуміло – дитини не буде…   

Що? Різко? Хтось думає по-іншому? Тоді хочу нагадати народну мудрість: «Сміх без причини – ознака дурачини!»

У повноцінної, самодостатньої людини, яка має вище середнього рівень інтелекту нема причини сміятися, коли руйнується держава, нівелюються духовні, моральні, етичні, етнічні, релігійні цінності та традиції, коли той, хто чесно працює не може вдовольнити своїх насущних потреб, коли нормою є брехня і розпуста, а наші діти вже не хочуть іти гуляти, а нищать своє здоров'я перед моніторами компютерів, коли ніхто не хоче читати класиків і слухати класичну музику.

Це саме завдяки таким «пересмішникам», як Винничук і БуБаБісти, як блазні з «95-го…» ми ще не знищили кодло київських злодіїв, яким «рівнобедрено» під кого лягти, аби тільки тельбо набити.

Може, шановні «митці», треба врешті осмислити, для чого Бог дав вам ваші таланти?