22.03.10

Автор: Олександр Візард

Хто такі християни? Що таке піст? І нащо воно нам?

Закінчується Великий Піст. Наближається тиждень Христових Страстей. Кожен порядний християнин-галичанин намагатиметься якнайшвидше сходити до Сповіді та Причастя.

Всі сповідатимуться у тому, що мало молились, погано (чи зовсім) не постили, не відвідували всх належних богослужінь, що сварилися, сквернословили, говорили неправду, не шанували батьків і так далі, і так далі…

Колись один старий монах сказав мені, що істино віруючих є 1 на 1000 (!) Так-так! Я тоді, так само, як і ви, панове, відреагував: «Що?! Та не може бути! Он скільки людей до вас у монастир на прощу приїхало! Та, що ви таке, отче, кажете!» Пам'ятаю, старий тоді тільки гірко всміхнувся.

Пройшли роки від того дня, але, видно ті молитви, які мені благословив читати цей монах є почуті  Богом! Я зрозумів, що ж таке Віра…

Якщо згадувати апостольські слова, що «…віра без діл мертва…», тоді стає зрозумілим висловлювання старця…

Хто з нас сповідається у тому, що дратує своїх дітей (апостол Павло заповідав: «Батьки! Не дратуйте своїх дітей!»)

Хто сповідається в тому, що надто клопочеться про «завтра» і «вчора», але мало вділяє уваги нинішньому дню, тому, як він його проходить: у неспокої  про «завтра» та «вчора», чи з вірою у Божу підтримку, смиренням та подякою за все – і добре, і погане… 

Хто хоч раз щиро заплакав над тим, що він гірше язичника, бо знає де Істина, знає, що робити, щоб рятувати свою душу, але забув, що сказав Христос: « Не мир, але меч, приніс я вам…»

Зараз навіть священники не дуже охоче згадують на проповідях той фрагмент з Євангелія, де Ісус виганяє вервицею мінял і торгашів з храму Соломона. Видно, що у мінялах та продавцях голубів деякі «отці» бачать себе…

Більшість з нас хочуть бути толерантними. Саме толерантними, а не терпимими, бо «толерантність» походить від прізвища Талейран. Хто не знає, Моріс Талейран був французьким державним діячем у часи Наполеона Бонапарта і прославився тим, що був майстром придворної дипломатії та інтриги.

Терпимість же передбачає не пристосування до обставин чи людей, а виконання апостольської заповіді: «Носіть немочі один одного і так виконаєте Закон Христовий!»

Ніхто не каже, що це просто! Це вимагає титанічних зусиль.

Де взяти силу? Ясно, що у Бога! Як? Просити у молитві! Але цього мало! Треба ще відмовитися від усього лишнього! Так, можна почати, наприклад, з того, що ходити пішки на роботу, чи одягатися більш невибагливо, або перестати курити, чи вживати алкоголь. А може відмовитись від м’яса, чи продати осоружний автомобіль, який більше вимагає витрат, ніж приносить вигоди… Варіантів аскези є маса. Аскеза це зовсім не вериги і не джерельна вода з сухарями, це не довга борода і не брудне волосся. Це «обрізання серця, а не тіла…» , про яке говорили апостоли. Це той випадок: «Коли все мені можна, але не все мені корисно…», як розяснював апостол Павло. Що ж нам не корисно? Що шкідливо? Не сало в піст робить нас грішниками, не подружні стосунки, коли Церква їх не благословляє, не горілка у п’ятницю! Нас грішниками робить наша гординя і зухвальство: «Піду посповідаюся і Бог простить…»

Як говорив Іван Хреститель: «Не думайте, що зможете втекти від гніву Божого! Сотворіть плоди гідні покаяння…»

Всі згадані тут особи: Христос, Іван Хреститель, апостол Павло, всі були воїнами, тобто тими, хто у будь-яку мить готові прийти на допомогу немічному і слабому, хто словом і ділом утверджував Істину.

Уже поважного віку чоловік, відомий майстер бойових мистецтв Ерл Монтегю, про особу Воїна говорить так: «Воїн це той, котрий заходячи у кімнату де сидять люди, дарує їм раптовий та зцілюючий спокій. Воїн, це той у присутності якого, у людей, котрі з ним просто поряд сидять наступає зцілення. Це може бути зцілення від головної болі, болі в серці, чи просто неспокій, це може бути навіть зцілення від важких хворіб…»

Чи не це ми бачимо у Євангелії та Апостольських Діяннях? «Німі говорять, глухі чують, криві ходять, а бідні благоденствують…»- як казав Христос, ось що ми бачимо у Святому Письмі. І все це дія Віри!

Коли апостоли прийшли до Христа і скаржились, що не можуть когось зцілити, він відказав: «Бо не маєте віри! Якби була у вас віра, як гірчичне зерня, ви б сказали цій горі: двигнися і кинься в море, - повірте, так би сталось!»

Бути Воїном це не прерогатива чоловічої статі. Історія знає жінок-Воїнів, і я зараз не про Жанну д’Арк, це і Матір Божа і Марія Магдалина з жінками мироносицями, і великомучениці Варвара та Катерина, і мати Тереза.

Бути Воїном, а значить християнином, і тут я ставлю знак рівності, не значить бути обовязково мучеником, але це обов’язково бути апостолом, тобто послідовником Христовим, тобто, - іти за Ним вслід!