22.02.10

Автор: Ольга Король

Гублюся я в  лабіринті життя – 

Виходів безліч, а для мене нема.

Де правда й  обман, де гріх й каяття?

Маскується зло, зникає межа.

За ким і  з чим, куди я іду?

Не бачу, не чую, кричу і мовчу,

Ніби радію, ніби сміюсь,

А разом з  тим плачу, сумую чомусь.

Радію, бо вірю в  щасливий кінець,

Сумую і плачу, бо урвався терпець,

Не хочу, не можу змиритись із тим,

Що нас поробили ніким і нічим!

Бунтує і рветься  до бою душа

Словом і ділом  замість ножа.

Словом, що будить сплячі серця,

Щоби прокинулась  Ненька земля!